| Середа, 08.02.2012, 10:53 | Головна | Реєстрація | Вхід |
|
Статистика
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
 Головна » 2008 » Вересень » 23 » Ти вбила.. покищо..
14:34 Ти вбила.. покищо.. |
Ти вбила... покищо.. 26.10.2005 19:42
незареєстрований користувач
Замість вступу
Навіщо це все? Можливо за кілька років я зрозумію. Дивне відчуття коли ти робиш певні речі знаючи що вони як мінімум тобі не допоможуть. І не самознищення це. Можливо пересторога собі майбутньому. Тому хто піде в світ байдужий і жорстокий, тому хто хоче досягнути в ньому успіху і не втратити себе.. щоб колись згадати як це було.. а може просто бажання дати іншим почути голос свого серця. Дуже вже воно хоче бути почутим.
Найбільш смішно з усвідомлення того, що при всьому своєму бажанні бути оригінальним, не схожим на інших, усіх зусиллях оминути чужі помилки ти знову і знову стаєш на граблі на які до тебе ставало мільйони людей і ще стільки ж стане... Шукаючи інший шлях ти просто проходиш по заболочених, зарослих чагарниками нетрях, щоб згодом знову вийти на цю протоптану стежину помилок людства..Пів року намагань відустити, зрештою, без образ та "невірності" закінчилось тим, що прийшлось просто поступити так як я поступив. Комусь вдалось б по іншому? Я був би тільки щиро радий.
Що поробиш? Дослідницький в мене характер.. Мені ніколи не подобався Дон Кіхот.. але вже надто ми з ним схожі ;).
Кажуть все у житті стається на краще.. для цілей життя. Кажуть, життя дає в лоб тільки тим хто не реагує на його стусани по сідниці...а інколи жаліючи сідницю дає відразу в лоб. Так ефектніше і ефективніше одночасно. Кажуть, все в житті через гроші і владу..Я думаю, дуже помиляються ці замкнуті люди...Але це їх шлях. Шлях в нікуди.
Надія вмирає останньою... якщо ж дозволити вона теж вмирає.. На щастя, коли помирає одна надія народжується інша. Надія бути особливим і забути, знайти ще раз свою ПЕРШУ СПРАВЖНЮ ЛЮБОВ. Бо лише вона залишається в душі на усе життя..
Йому подобалась Оксана...
Він не знав що робити.. він не мав певності, що поступає правильно.. Йому щораз важче вдавалось показувати що у нього хороший настрій... і що найгірше він ніколи не увляв себе в ролі поконаного, мученика долі..це треба було міняти... з середини щось розривало і точило.. ти абсолютно сам.. ти нікому нічого не винен..ти маєш шось взяти й для себе..і не чекати того "колись" чи "згодом" а сьогодні і зараз..довго чекав.. Джоана приїхала саме до нього.. вона довго жалілася на самотність і потребу бути коханою..вона чекала його дій.. А він ніяк не міг забути тих довгих ночей проведених з нею разом.. хоча б на мить забути усе і розслабитись.
Йому подобалась Оксана..золота дівчинка.. їй він міг довіряти..вона теж була однією з тих небагатьох з якою він міг себе уявити назавжди. Жаль, що вони познайомились тільки тепер або саме тепер. Це був перший раз коли йому було всерівно.. він поцілував Джоану..дивно, але йому було приємно почуватися порушником..це було того вечора.
Джоана хотіла щоб він залишився з нею ночувати, казала щось, що пів року знайомства достатньо для інтимних стосунків..дізнавшись, що може її мати задоволено поїхав до дому.. ще не час..
А причина була в Оленці...
Всі хочуть, щоб їх любили "просто так"
але ніхто просто так любити не вміє...
Йому було смішно. Він не розумів чому вона постійно на нього так дивиться.. це ж була його гра. Саме так він визначав соромязливих дівчат.. йому подобались соромязливі..Звісно він був не проти спробувати щось нового.. можливо це б був хороший привід для саморозвитку.. давно вже шукав причин для мотивації, бо влаштовувало його життя..а це не добре.
..Вона знову на нього дивилася. Він знав (хороші подруги розказували), що це жіночий секрет, що передається з покоління в покоління.. "дивитися ніби прямо в очі і вище..в очі і вище" йому було достатньо кілька секунд, щоб побачити що це дійсно працює! ... вона реально вміла показувати зацікавлення, не вимушене захоплення.. треба визнати у неї був талант.. йому це подобалось.
***
Мехмат. 5-й курс. початок семестру. Викладач заходить в нову
групу проводити практичне заняття....Ну що ж почнемо з
.....почнемо з...Оленки...
По аудиторії пройшовся ледь чутний сміх..
"Ми усі починали з Оленки..",-вигукнув хтось з хлопців.
Старий студентський анекдот.
Просто запам'ятався. (мені легше коли я теж поганий ;)
***Він був закоханий але ж не дурак. Ну мав принаймні право сумніватись :-)..******
Можна весело провести вечір, стільки молодих красивих дівчат.. це вже друга конференція на якій він ще нікого не цілував.. він міг піти з однією киянкою.. але твердо вирішив, що шукатиме чогось на довго... бажано на завжди.
Вечірка підходила до кінця.. пора іти спати.. він не задумувався з ким піде.. вона йому справді подобалась. Він забував про втому і міг би до ранку просидіти знею.. Колись ж бувало, що не лягав спати взагалі..
.. не розумів, що вона мала на увазі говорячи про своє велике вільне ліжко.. він умів переконуватии себе, що навіть коли подруга просить його залишитись ночувати з нею (при тому, що в неї ліжко то односпальне) і цікавиться його статевим життям.. вона має на увазі абсолютно не те про що Ви подумали... Йому так зручніше..
Вона вихопила у нього бейдж..
Як же йому хотілося їй за нього віддячити.. сила розпирала його.. в голову лізли сотні думок.. він уже був сказав перше слово та всеж зупинився.. а так хотілось "подарувати зірку з неба.."
..він не попросив закрити очі - в голові крутилось "..у неї є хлопець.." він не любив топтати білий сніг. Краще нехай вона буде для нього святою..,а там побачимо,- вирішив він, вже знаючи, що так просто її не відпустить...
Він був лиш на половину щирим коли казав, що планував з нею тільки дружбу.. він хотів з нею дружити, але в глибині душі вже жила надія, що колись вона прийде і скаже, що вільна...
Усі дивувались чому він повернувся до своєї кімнати.. він ж був щасливий..
Він би давно забув її якби в душі не жив той образ переляканої дівчинки, що несміло хреститься біля церкви.. якби не її сміх, що був так сильно схожий на сміх Олі, Наталки, Оленки.. Сміх дівчат які були ЧИСТІ (Ви знаєте про що я)... Йому хотілось їй вірити...
Вона мала право передумати, навіть якщо б між ними щось було.. вона мала право вирішити, що вони різні.. Він відчував, що втрачає її..втратив контроль і вже боявся втратити її.. ще вчора він думав кого запросити на каву.. сьогодні його розривало від усвідомлення того, що він "не має права" запросити її. Він боявся, що в один день вона це скаже.."ну я ж не маю права.." сказала. Там не було жалю, що вона дійсно права не має.. там було тверждження - в мене є офіційна причинина... Він ще довго щоденно писав для неї вірші..за місяць до дня народження придумав для неї подарунок.. а в один день все спалив... і чим більше він це нищив тим більше розумів, що не може без неї.. Він уже вірив, що можна закохатись без поцілунків, уже не вважав це збоченням.. "якби колись сказала ти мені стати другом твоїм.." лунало в голові. Він вперше
зрозумів слова цієї пісні...
..він слав СМС "вітер колише волосся її..хоче любити та можна чи ні?..вже не колише волосся її мріє про неї тепер тільки в сні..скоро покине його почуття якщо не знатиме - відповідь "та!".. та хто ж таки знатиме відповідь ту? він всеж-таки вітер хоч й вірить в "люблю"..
А згодом довго думав чому асоціював себе з вітром.. спершу гадав що підсвідомість підсунула першу-ліпшу "римку" але згодом зрозумів.. він все життя мріяв бути вітром.. вільним і незалежним, чистим до прозорості і таким потрібним.. дратуала його його правильність.. жаль що знову все повторилося..
...
минув певний час
....
В якийсь момент він відчув дивне відчуття..коли знаходишся поза простором і часом...це не фантастика..це було насправді ..ця мить не має тривалості, вона просто є... це її єдина ознака... відчув що є лише він і вона... що вони живуть вічність...у нього є усе що треба...за мить все його майбутнє життя стало немов доконаним фактом... в долю секунди він усвідомлював що кожен їх спільний день багато-багато років є святом...і ще: море тепла і затишку...від неї йшло дивне, зігріваюче душу, тепло..
Мить відійшла...вона запропонувала написати усе в СМС і швидко зникла в тролейбусі... він ж на неї молився... Шлях до дому в памяті не зберігся...світ валився...
..що робити?
Ледве зайшовши до кімнати він скинув свої речі..не памятаючи чи вмивався і вже точно не думаючи, про вечерю став розгортати свій записник... "Сьогодні я остаточно зрозумів, що я тобою хворий..." написав він, "...що все, що я роблю і що робитиму в майбутньому буде заради тебе"..."що я згідний віддати життя.. а ти його не хочеш.."
Його продовжувала огортати розпач, він давно вже перестав усвідомлювати де він і що з ним твориться…чому так боляче… Він змалку був не схожим на інших, любив щось нове і незвідане, жив ніби у своєму вигаданому світі, намальованому яскравими кольорами… “люди хороші” - переконував він.. “Сьогодні у нього просто невдалий день, а завтра ми знову будем дружити…” і дружили… Він дуже любив своїх батьків, плакав, коли вважав що зробив їм боляче… свято вірив в ідеали а улюбленим заняттям до сьогоднішніх днів залишалось споглядання зоряного неба…ще до 5-го класу змальовував собі ситуації коли буде гордитися, що до старості літ ні разу не перехилив чарки… потім тільки раз… а в девятому класі вперше напився… не зробив нічого поганого, але чомусь кожен наступний раз коли був надто п'яний його розум кидав всі ресурси на оцінку власної поведінки і в гіршому випадку він просто йшов до дому…
Тепер він знову пяний...і напевно надого...
він довго чекав того моменту...коли врешті сам зможе зрозуміти чим є кохання. Спершу йому видавалось, що воно схоже на радість яка нас наповнює коли ми співаємо пісень...потім, що воно незрівнянне...
Залишати це так не можна...згориш. Через вже згадану історію з одруженою Наталкою в голову лізли слова підлий, тваринний, корисливий..почав щось писати про помсту долі, неробіння іншому того,що не бажаєш собі..про неможливість вдавати, грати ролі. А розвязок потрібен вже... він вирішив іти на пролом, лише згодом зрозуміє неправильність суджень про роль ініціативи...лише зголом прокляне день коли вирішив написати того злощасного листа...сповненого, як гадав, любові та захоплення...з мінімальними домішками "щоб не зазнавалась".. Я не впевнений, що неправильне рішення краще за його відсутність.
...
"...не можеш побороти проблеми зміни своє ставлення до неї...найкраще кохання на відстані...справжнє кохання тільки нерозділене...істинним коханням є почуття заради когось... а твоє бажання бути поруч є егоїстичним і тільки очорнює справжнє кохання..крім того у тебе і так є кохана дівчина (ти ж її кохаєш);-).." він почав слати СМС-ки не очікуючи нічого взамін...лягаючи спати думав що написати зранку..яке там думав..ці речі самі лізли в голову.. він був щасливий...
за тиждень він помітив, що в голову знову почав просочуватись біль. "Болить душа через кохання, так розрива її страждання, що сил кричати вже нема! Все через тебе дорога.. пянить вона і убива..любов найкращая моя...", " Відчай, муки, боротьба, шалений гул...кінця нема.. сказать болить? смішні слова, а сенс який у муках тих? Лиш втрата часу через них"..."коли вас рве і розриває без суму вся душа страждає й не знаєш бути чи не буть...коли бажання пропадає робити, спати, розмовляти й є лиш невпинна мука десь в нутрі..
Такого просто не буває, душа від щастя не вмирає..не побивається як рибонька об лід..
Я знаю це любов, це зла... вона пянить, вона болить і слухатись не хоче й мить...
це вірус..це хвороба венерична яку за згодою схопили ми...тепер терпи... а хочеш вмри..." лягало на екран мобілки... йому стало страшно і він швидко витер ці СМС пообіцявши собі, що більш ніколи не писатиме таких речей...
Він не любив ображатися.. завжди знаходив куди подіти енергію образи.. а тут її просто не було..лише відчай..як він хотів змогти ображатися!
Всім своїм знайомим він був найкращим порадником в галузі романтичних проблем, пояснював, що треба просто думати про щось інше, що закохані хочуть ділитись любовю... "спрямуй її на когось іншого і все пройде..." сам ж думати про щось інше не міг...гуляючи з іншою за руку почувався зрадником.. зраджував кохану, ту ні в чому не винну дівчинку і в першу чергу себе..
Найбільше за все він боявся пива... ця плящина пива, яка раніше на дискотеці несла лише хороший настрій ставала причиною болю.. кілька ковтків і він відчував як ось-ось почнуть накочуватись на очі сльози..йому ж плакати не можна.
...
Вдивляючись у стелю він знову почав роздумувати про сенс...думав, що відбув це 8 років тому коли вони з друзями вели такі розмови годинами вдивляючись в зоряне небо, лежачи на лавочках біля будинку..але ні...тепер про інше...
"в житті так буває що любов приходить лише тоді коли нам досить... Стосунки? Це танго. Я до тебе – ти назад… ти до мене – я назад…пісня закінчиться… все. Танець відтанцьовано… реп машина вдарила останній ритм…кров у жилах вже не бушує…Приємно було познайомитись…хто зна може коли-небудь ще побачимось… Так ми проживаємо життя ніколи насправді не будучи близько.. не будучи єдиними... Ось якби уявити собі існування людей які здатні жити заради інших не інстинктивно не за щось а за так…місія у них така.. і ось якби знайшли вони один одного то напевно були б щасливі.. Я б наприклад робив усе що б ти була щаслива а ти що б я… ось я хочу постійно носити тебе на руках але ти ніколи в житті не дозволиш щоб це було мені важко – ти ж також згідна віддати за мене життя.. ось тому нам разом і супер.. розуміння обов’язку може бути різним, розуміння любові завжди є однаковим…" - роздумував він - "можна жити і не кусатись – енергообмін… обмін Любов’ю, все інше енергетичний вампіризм і використання… Є принципова різниця між взаємовикористанням і Любов’ю.
Мета любові: я буду заради тебе а ти заради мене… Ти схочеш щоб я пішов – я піду..тільки б тобі не було боляче… ти зробиш так щоб було якомога менш боляче мені..
Мета використання: я тут бо це треба мені ти ж зі мною бо це треба тобі… щось зміниться – ти підеш..і все.. кінець пісні… а коли вона закінчиться є лише питанням часу…"
"На стіні біля Дзиґи є гарний напис про те чим є милосердя… Чи це глюк в еволюційному розвитку виду чи можливо вершина розвитку людства? питання ширше: чим є альтруїзм взагалі…
Чому ми хочемо робити добро, щире добро а не таке яке чинять щоб заспокоїти своє себелюбство, чи показати себе перед іншими, довести іншим свою вищість, потрібність .. лише тоді коли воно найбільш потрібно саме нам… Чи це підсвідоме опрацювання страху бути "нічим" без допомоги інших? "Добре суспільство" потрібно в першу чергу слабим. Чому влада, гроші псують людину? Чому наявність ресурсу не породжує у нас бажання ним ділитися а навпаки брати ще більше собі… навіть забираючи в інших??? Чому найбільші віруючі хворі і недужі а не здорові і щасливі? Собака биваєт кусачей не просто – от жизні собачей… НЕВЖЕ ДОБРО І СЛАБІСТЬ Є НЕРОЗРИВНИМИ?"
Багато він ще роздумував про віру і нарешті зрозумів...чим є мораль а чим є сила духу...
Є два варіанти або его або місія. Іншого не дано… хочеш роби все з меркантильності та конформізму… навіть до церкви ходи щоб заслужити на небо і щоб не бути покараним… хочеш придумай місію і роби більш менш що хочеш – що вписується в твою місію… готові місії передбачені Біблією, Кораном та іншими релігійними конституціями. А найкраще прислухайся до себе...правда є там...дуже глибоко..глибше інстинктів і вона хоче бути почутою.. Конформізм це низько… це правила тваринного світу.. це зрада та інші далекі від благородності речі… приємно бути благородним не таким як всі… мати доступ до більш високих джерел енергії… …без них добро це не добро, любов це не любов а лиш бушуюча у жилах кров… виховуй серце… даруй не зі слабості а тому що хочеш! Серце є хорошим! Людина створена на подобу Божу звідки ж в ній зло? Бог не толерував зради Єви…але й не знищив її...напевно Він міг без проблем сотворити інших більш чистих істот...але захотів щоб ми змінилися..очистились!!! ми маємо викорінити в собі зло… щоб знову стати схожими на Бога.. ідеальну Любов. Живи серцем… тим що без его…тим що вічне...
...майже засинаючи сказав собі: "Хоч абсолютна більшість людей живе у світі боротьби всіх проти всіх я не зламаюся...я знайду однодумців і ми змінимо той світ..хоч трохи..хоч для нас..
Можливо я не зможу стати сильнішим за Кличка, багатшим за Біла Гейтса чи відомішим за президента Америки,..можливо я ніколи не отримаю Нобелівської премії миру і дуже ймовірно що я ніколи не стану розумнішим за Енштейна..Проте мене не покидає надія що я зможу стати найкращим.. Найкращим другом для своїх друзів, найкращим батьком для своїх дітей, найкращим коханим для людини з якою я поєднаю своє життя...старатимусь."...
...
..Він ж просто хотів поговорити, не знав про що... але душа цього вимагала...можливо, щоб дійсно закінчити...
...він розумів, що догоряє...і горітиме ще довго поки не згорить..вирішив вкотре поставити крапку кажучи Все! і як завжди надіявся що йому дадуть привід, щоб це "все" не настало... він сам не розумів чого хотів..якби ж не боліло...
Минув ще місяць, приїзджала Джоанна і вже майже переконала його що йому варта з нею переспати... домовились подумати про це згодом..;) була ще Яна, Уляна та Оксана, Оленка П., яку він дуже поважав і дійшовши згоди, що вона в такій же ситуації як і він..ними було прийнято рішення більше не бачитись.. Він став менше думати... але інколи зранку його знову проймав біль...напевно щось снилось, але він не памятав що.. Добре що вже майже закінчив дипломну...можна буде розвіятись...надіявся він..
Він не знав відповіді..
підказувало тільки одне:
Колись в нього сильно-сильно закохалась його однокурсниця... звичайно, що була в цьому і його вина..зрештою він сам не знав чого хоче.. відносини з Людою були ще не усталеними і якщо б він покохав її, можливо, і залишився з нею... проте коли вона зізналася йому в коханні він відійшов.. йому подобалось що його люблять, він з задоволенням брав все що вона йому давала...але тільки тоді. Згодом вона вирішила сама відійти...як же він тепер її розумів!
Він хотів любити..друзі казали, що у ньому є якась вроджена здатність подобатися..вся поведінка, можливо і підсвідомо, схожа на залицяння... Кожен час до нього доходили слухи про те, що про нього питаються нові і нові дівчата.. йому подобалось коли цого називали серцеїдом...поки не зрозумів, як це коли болить серце..його розпустили. Дівчата самі приходили до нього, йти на дискотеку. просто в гості, ніби до сестри... просили провести додому. Він любив процес зародження відносин...далеко це рідко коли заходило..а тут сам смак...починав щось коли уже точно знав, що йому не відмовлять..а йому казали "я на сьомому небі" ..надокучили ігри.
... переконував себе, що краса і достаток не мають значення...Фінанси для нього дійсно не мають значення...Соціальний статус також...його подруги всі як одна були зі села...
Що ж до вроди:"Дуже часто хочеться заперечити значення зовнішності у стосунках між партнерами...позаяк величезні раціональні зусилля і так не можуть сильно скоригувати ситуацію..
не надто велика привабливість підсвідомо асоціюється з низьким рівнем генетичного матеріалу. Які будуть діти?
Природа працює на співмірність зовнішності партнерів - бажаючи полюбити невродливих борешся з інстинктами.
Гарна зовнішність зумовлена значним доглядом за собою...такий собі вияв здатності працювати докладаючи значних зусиль (дієти, шейпінг, плавання -це не просто)
гарна зовнішність свідчить про хороші гени роду, про те що особа отримувала значну кількість любові, що має зумовити позитивне, привітне ставлення до оточуючих і життя загалом.
Гарна зовнішність є свідченням фізичного здоровя.
Гарна зовнішність партнера є предметом і нашої гордості ("дивись тут на фотці Мій особняк, Моя машина,Моя собака і Моя дружина";-)
Досвід змушує ж насторожено сприймати надто красивих.
... Не обовязково не красиві є хорошими але в них частіше притаманне бажання змінити себе а не інших..
Залишалося шукати красивих із збереженим серцем...
Він любив людей і не міг не очікувати цього в замін... коли ми віримо, що світ хороший - хочемо подобатись йому...він..хотів залишити слід..
***
Він усвідомлював, що рабами стають не відразу... має минути тиждень поки ти цілком звикнеш до цього стану, почнеш з ним миритися... спершу тебі буде не подобатись якщо тобі напишуть погане...згодом тобі буде байдуже навіть якщо тобі плюнуть в лице... Він не розумів своїх однокласників які всі як один піддавались "дідовщині", ще більше він їх не розумів коли "дідами" поставали вони.. він втримався, але після того на все життя зненавидить використання інших..не думатиме про це, але найгіршою річчю вважатиме використання..довіра. ось що для нього важливо тепер.
До 8-го класу він був найбільшим хлопцем у класі, йому не слід було боятись кого-небудь... можливо він би й став таким як і вони..якби не родина. Йому було категорично заборонено бути агресивним.. він рідко сварився...Він не любив себе жаліти, але без жалю гинув у мить...змирився що треба любити й себе.
...В східних віруваннях вважають, що любов є віддачею енергії "янь"...щоб тебе любили потрібно почерпнути трохи цієї нергії...ворота відкриваються і вже не сила їх закрити...енергія пробиває закоханого на всі боки. Горе ж йому якщо не ділиться з ним енергією хтось інший.(кругообіг любові) Енергія "Янь" слабо накопичується. З усього ж випливає, що любов потрібна саме тій людині яку люблять... можливо вона хвора, можливо сама пережила страждання... але їй теж потрібна енергія...Хотілось в це вірити..
***
він знав що вони різні..але надіявся що це взаємодоповнення...він знав, що вона цікавиться його статусом, але вибачив їй це..він знав, що Овни не сумісні, але якби він був типовим Овном вже давно полюбив би іншу..він знав, що треба її забути але... не хотів.. направду не хотів.
Чоловік однієї жінки вміло використовуючи свою "високоранговість" довів її до справжнього рабства.. дійшло до того, що відшукавши будь-яку гадану провину він приводив до дому повій і коханок і змушував її дивитися як він займається з ними "коханням"...навіть услуговувати їм. Її воля була цілком подавлена, вона винила у всьому себе..
***
Він знав що якщо її дії не викличуть справжнього спротиву нічого не залишатиметься як змиритися з тим станом і прощати...він висказав їй усі найгірші підозри які мав, ну і що? тепер прийшлось любити її навіть такою.. Та й в принципі йому ж то не важко знайти оправдання. Тепер слова "ти собі щось придумав" трактувались як невинний дівочий вияв "високоранговості".. звичне бажання підняти свою "ціну"..а те, що в тій ситуації вона сказати нічого більше не могла він і так знав.. "ну хоч би квіти приніс чи як?" казало його серце...
Він давно не знав де правда...залишалось шукати порад.. якби ж можна було передати іншим свої душевні переживання - подумав він. Коли він прийшов тоді до дому він вирішив повністю піддатись інтуіції...Колись він прочитав, що за кожен день нашого життя ми опрацьовуємо десятки гігабайт інформації, поведінка кожної нової знайомої людини підсвідомо порівнюється з поведінкою (невербальною) тисяч інших людей...із її пізнішими наслідками так ми "інтуїтивно" відчуваємо щирісь.. тоді він усе сприймав так... не давав спокою лише застиглий у пам’яті образ тієї переляканої дівчинки яка заслуховувала, що він згідний бути другом..." Це була єдина зброя проти нього, через те він її не забув.. щирісь. Його б не зламала її краса, її усмішка, її кмітливість, запах.. він не піддавався феромонам .. все є відносним.. він хотів бути потрібним.. він повірив що вона теж буває слабою, що вона теж не знала..
Тоді він говорив експромтом. Він не любив шаблонів, вирішив що прийме рішення що говорити на місці...може й добре що це сказав.
Подруги-дівчата переконували що за кохання треба боротись... бажано до смерті ;0)... Інших хвилювало те, що він має право шукати незайману дівчину... але йому вже було все-рівно..
..розумні хлопці казали... "якщо повести дівчину в ресторан то можливо вона тобі все-рівно "дасть", дозволить поцілувати" чи які там у тебе плани.. але такі речі швидше розбещують ніж допомагають...
Він ж вірив що любов є дивне поєднання двох речей... високої ціни того кого любимо та добра яке зароджується добром, чиста любов породжена чистою Любов’ю... одне бавиться з его, інше з нашою доброю часткою - бажанням ділитися...
мені подобається добро...подумав він.
Одного разу його друг сказав: заспокійся врешті.. вона не прицеса! З твоїх слів випливає, що вона часто хворіє, а з ситуації, що вона не надто мудра.. і не дочка олігарха чи хоча б депутата вона! Тобі бракує красивих дівчат? Вона ж абсолютно не в твому типі..ну ріст і волосся.. а решта?
Можна бути принцесою належачи до плебеїв, можна бути найкрасивішою не маючи вроди.. деяким людям належить здатність бути благородними будучи слабими... можна бути слабим і прицьому тебе всі поважатимуть. Ти сам це знаєш,- відповів він.. "Так", не мав чим заперечити приятель..
Слово "самоповага" для нього зараз мало що означало... він давно зрозумів скільки люди втрачають через дурну гордість.. він завжди перший йшов на примирення якщо бачив в цьому доцільність, нащо гаяти час.. В цій ситуації.. він не міг іти далі. Він не знав і не уявляв випадків коли хтось приходив на колінах просячи пощади і його приймали.. хіба якщо любили.. він не бачив доцільності ще раз дзвонити.. їй цього не треба.. це не доцільно-вирішив він. Він взагалі любив щоб усе було доцільно. Це, напевно закладено в генах.. дівчата вірять в казку а хлопці в логіку.. деякі навіть цілком не розуміють чому дівчині з якою ти живеш на день народження не можна дарувати соковижималку...він вірив в казку але та казка мала мати пояснення. Це йшло ще з молодих літ. Він просто пам’ятав що у всьому, у кожній прочитаній книзі, у кожному фільмі, у кожній пісні шукав мораль.. якщо моралі не було то принаймні можна було вести статистику. Так він дізнався, що 95 % з усіх пісень написані про кохання, 70% з них про не щасливе, 60% західних пісень про секс. Це теж мало сенс...
Вона ж казала щось про хорошого друга! Чому не допоможе? він змирився з тим, що це його проблема. Ще більше не розумів чому вона не писала щоб він розлюбив її.. це добивало..
Він знав, що не зможе нічого придумати в стані "гормотоксикації".. вирішив позбутись того стану а там час покаже.. крім того йому дуже хотілось тепла.. він дійшов до того рівня що не думав про секс..За словами американських соціологів середньостатистичеий американець думає про секс що 30 хвилин. Йому не стати схожим на американців. Він думав про неї кожних 5 хвилин. Про її душу.
Колись йому буде, мабуть смішно із того стану.. він ж бо ніколи не любив "мильних опер"...але зараз йому було треба тепла…
Суть життя-іти - сказав мудрець-
не дійти, а саме йти...не проходячи повз,
а будучи у ньому.
Ця глава могла бути не останньою, а будучи останньою, могла бути по щось інше. За всіма правилами літературного жанру ;) тепер мало бути про неї, про те чому вона знайшла ключ до його серця, про формулу неземної, найріднішої царівни...не буде... хоч і примітивно про це пише кожен другий журнал "для блондинок"....
Можна назвати главу " як би це було" і фантазувати без краю...
"...через пів року він стояв на залізничній станції все ще думаючи про одне.. в одну мить його немов осінило, він зрозумів що Бога немає, або навіть якщо він і є у нього не ті ідеали.. пропав увесь сенс...Можливо дійсно сенс життя у тому щоб зрозуміти що у ньому сенсу немає? ...останнє, що він чув це перелякані зойки жіночок, що стояли поруч...як добре що поїзд вже неможливо зупинити..." - ні це не про нього.
Можна було б закічити так:
..ця мить настала. Вона на завжди залишалась для нього принцесою, кожен день він зустрічав її із квітами, вони любили квіти і згодом поряд з їх заміським будиночком ростиме море квітів.. він носив її на руках і ніхто ніколи не бачив щоб вони сварилися... вони просто були одним. (далі можна закінчити, як у "Вікторії": Одного дня він занедужав...пів року пролежав у ліжку вона ж доглядала за ним..він просив її щоб вона пішла.. вона не слухала. Видужавши він помітив що втратив майже усе волосся.. Ти ще молода і вродлива сказав він... ти ще можеш знайти собі іншого..я не хочу,щоб тобі було неприємно бути зі мною...
у відпоідь вона пішла до своєї кімнати, взяла ножниці і... на стіл один за одним лягли її золоті пасма волосся... Тепер ми однакові сказала вона... Тобі немає про що хвилюватися...Вони були щасливі.. Згодом занедужала вона..тепер він опікувався нею...за пів року вона глянула у дзеркало і побачила як зморшки виїли її колишню вроду.. Ти ще молодий сказала вона, ти без проблем знайдеш собі красуню..я ж не хочу щоб ти гаяв час біля мене.. У відповідь він вийшов до свого кабінету і бризнув собі на лице кислоти.. Ненароком кислота попала мені на лице,-сказав він. Тепер ми однакові..)...У щасті вони прожили ще багато років і померли в обіймах... ;-)" - не з життя ця історія.
Вона була для нього найріднішою будучи найбільш чужою...
Він прозрів.. вона ввібрала в себе образ його ідеалу.. його ідеал був схожий на його сестру... Страшенно вродлива але така що не зазнається, цілеспрямована при цьому дуже скромна...розумниця і при цьому завжди цінує поради.. прекрасний організатор вечірок і просто розмов... благородна і ЧИСТА душа..
Ідеалу не стало... це була маска.. "кохаючи" свого хлопця, вже 4 роки почала у Львові з іншим..другом нашого "героя"... виявилось, що вона любить подарунки і у неї є море секретів...Майже така ж сестра з Києва у свої 17 років мала вже більше 17 хлопців...Тільки троє з них пропонували дружбу їй..інших відшивала вона.. єдиний раз їй стало боляче через Артема.. при тому що паралельно з Артемом у неї було ще двоє хлопців… з часу коли їх відносини розпались вона немає спокою в душі...є й інші сестри, близькі подруги і друзі.. думаю кожен знайде ще чимало прикладів...що все це тваринні ігри... можливо у тебе є чарівна тітка яку чоловік колись "ощасливив" фразою про 19 коханок..можливо, твої мрії розбились самі...
..ВОНИ НЕ УСКЛАДНЮЮТЬ ЖИТТЯ... Звісно можна знову все звести на слабий характер і травми раннього дитинства.. але це мало що змінює... звісно є винятки але це все короткотривалі "любви прекрасные ФАСАДЫ".. не можна ставити любов на перше місце.. перше місце вакантне..
Колись він навчився бути "байджим"... байдужим до всього що він не змінить...змирився з тим, що треба любити й москалів, що при владі завжди будуть бандити а в житті пануватиме зрада.. тепер треба навчитися бути байдужим й до інших.. любити себе.
.. в цей час на екрані монітора висвітилось: ви дійсно бажаєте видалити файл "Sens.rtf?
Хоч абсолютна більшість людей живе у світі боротьби всіх проти всіх я не зламаюся...я знайду однодумців і ми змінимо той світ.. хоч трохи.. хоч для нас.." - кричало щось з середини...
Кінець історії.
післямова.
Історії не зрозуміти тому хто не знає що відбулося в його душі і чому це відбулося.. не зрозуміти тому хто не читав цих болючих 20 сторінок їхніх листів. Не зрозуміти тому кого не боліло серце.. Хтось скаже треба було бути сильнішим, треба було добиватися..
Ви не кохали відповім я..Хоч це й не погано.
***
Сьогодні неподалік весілля.. ще вчора він хотів піти.. музика доходила до вікон його кімнати..
Ні. там забагато пісень про кохання.. вирішив він..
Цілий день йому допомагали апокаліптика, металіка та лімбізквіт.. а в вечері ВВ та Карна.. Друзі все ж витягнули його на дискотеку... він гарно відірвався..ледь-живий від втоми на ранок повернуся додому.
Вони помирилися з сестрою. Діма і так як на нього був не найкращим варіантом.. а те, що вона вже немала щодо нього ніяких почуттів крім звички все пояснювало. Вона вже розчарувалась в коханні...
Він пообіцяв її підшукати по можливості кращого хлопця....Все буде добре.
Адреса матеріалу:
http://www.samvydav.net/index.php?lang=u&theme_id=0&material_id=117171
|
|
Переглядів: 1626 |
Додав: yurij
| Рейтинг: 5.0/1 |
| Всього коментарів: 2 | |
0  
А чого?
|
|
|
|
|
 |  |
